Лонне зчленування чи лобок позначається також термінів симфізит.
Під час вагітності організм готується до пологів: м'язи та зв'язки розтягуються, але при цьому лонне зчленування залишається фіксованим. У деяких випадках виникає симфізит - набряк і розбіжність лобкових кісток. Розвитку симфізиту можуть сприяти надмірні фізичні навантаження або навпаки малорухливий спосіб життя і швидке збільшення у вазі. Також важливу роль відіграє правильне харчування, оскільки дефіцит кальцію також може бути причиною розходження кісток. Гормональна перебудова в організмі вагітної жінки сприяє розм'якшенню кісткової тканини та збільшенню розтяжності зв'язок.
Найчастіше симптоми симфізиту з'являються наприкінці другого триместру вагітності:
- Болі в області лобка, внизу живота та в ділянці попереку.
- Поява набряку в області лобка.
- Біль та клацання при натисканні на область симфізу.
- Болісні відчуття при розведенні ніг убік або при зміні положення тіла.
- З погіршенням стану починаються болі під час ходьби, і з'являється «качина» хода.
- Тяжкість і біль при піднятті сходами.
Що б запобігти симптомам симфізиту рекомендуємо:
- Кальцій магній хелат
- Бон Сі рослинний кальцій та кремній
- Остео плюс
- Колоїдні мінерали соки Асаї
- Супер комплекс
Ступінь розвитку симфізиту можна визначити за допомогою ультразвукового дослідження. На розвиток та здоров'я дитини симфізит не має негативного впливу. Але від величини розходження кісток залежатиме, яким шляхом дозволятимуться пологи: шляхом кесаревого розтину або через природні родові шляхи.
При лікуванні симфізиту лікар підбирає вітамінні комплекси із вмістом кальцію, магнію, прописує при необхідності знеболювальні препарати, призначає вітамін Д. Для полегшення болю рекомендується носити спеціальний бандаж, який обмежує рух лонних кісток. За відсутності протипоказань, відповідно до лікаря можна робити вправи Кегеля, спрямовані на зміцнення та підвищення тонусу м'язів тазового дна. Також існують спеціальні вправи для зміцнення м'язів стегон, попереку та живота.
Рекомендується уникати тривалого перебування на ногах, контролювати збільшення у вазі. У важких випадках потрібне стаціонарне лікування, мануальна терапія, фізіолікування.
Написати коментар